Баркан, -на, м. Досчатый заборъ, то-же, что и паркан. Золотий сад і золотим барканом обгорожений. З одного боку двора коло баркана росли рядомъ тополі. Ум. баркинчик. Ув. барканище.
Богомілка, -ки, ж. Богомолка.
Дога́їти, -гаю, -єш, гл. = Догаяти. Сами себе до ночі догаїте.
Дяконча́, -ча́ти, с. Ребенокъ діакона. Ум. дяконча́тко, дяконча́точко.
Зазолоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Зазолотиться. Зазолотились і верхів'я дерев по лісах.
Зама́яти, -ма́ю, -єш, гл. Заколыхаться отъ вѣтра. Замають коври все шовковії, загоряться свічі все восковії. Позіхнула такеньки, що в мене рукава замаяли.
Креплики, -ків, м. мн. Пирожки съ капустой, сливами или рыбой.
Осередок, -дка, м.
1) Центръ, средоточіе.
2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сердцевина рога. Cм. середняк.
3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком.
Розраювати, -раюю, -єш, сов. в. розра́яти, -ра́ю, -єш, гл.
1) Отсовѣтывать, отговаривать, отговорить. Полюбив дівчину — розраяли люде, — мені молодому пароньки не буде. Подавали рушники змовились, — чи годиться ж розраювати? Розраяли, розсудили, щоб ми в парі не. ходили.
2) Посовѣтовать. Да розраяли мене вражі люде: іди заміж — луччей тобі буде.
Уздрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. уздріти, уздрю, -риш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить. Не видала сова сокола, як уздріла, аж умліла. Змій.... як уздрів, що їх нема, — та як сунув поверх комишу доганяти. Вздріла уранці, що тебе нема. Доброго нічого там не вздріла. Ой коби я свого любка на годинку вздріла.