Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ботей, -тею, м. = отара. Шух. І. 195, 198. Цілий ботей овець іде за двома вівчарами. Шух. І. 210.
Вибавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. Рудч. Ск. І. 73. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Ном. № 1313. Він вибавляв кукіль з жита. Борз. у. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить. Грин. III. 408.
Некрутство, -ва, с. Рекрутская повинность. Хлопці, тікаючи од некрутства, розбіглись. Ном. № 972.
Оболонь, -ні, ж. Низменное луговое пространство. Мкр. Н. 23. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький. Н. п. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291, № 32.
Поривати, -ва́ю, -єш, гл. сов. в. порвати, -рву, -рве́ш. 1) Схватывать, схватить. Як порве мене за руку! Н. Вол. у. Я порвав його за груди. Н. Вол. у. 2) Влечь, увлекать, увлечь. Плинут рибки, плинут, близше пришивают, мого синка жучка далій поривают. Гол. ІІІ. 500. Туди мою пориває рано й вечір душу. Мет. 6. 3) поривати очі. а) Стремиться заглянуть. Раз-по-раз у сій розмові поривав наш кобзарь очі за ту межу, що відмежовує імперію од народів свободных. К. ХП. 21. б) Смотрѣть съ завистью. На чужий коровай очей не поривай. Мнж. 166. 4) поривати руку. Простирать руку, стараться схватить. А на мою долю нехай не пориває руки. Г. Барв. 542.
Пригірщ, горщі, ж. Пригоршни. ЗОЮР. І. 255.
Придолоб, -ба, м. = граділь. Шух. І. 165.
Промайнути, -ну, -неш, гл. Промелькнуть. Щось наче промайнуло повз вікна.
Розварня, -ні, ж. Лѣнивая женщина. Вх. Лем. 461.
Торохкати, -каю, -єш, гл. Гремѣть, грохотать. Ми над громом стоїмо. Унизу огнем він грає і торохкає-грімить. К. Дз. 237.