Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

похіп

Похіп, -хопу, м. Влеченіе, склонность къ чему. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 387.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХІП"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХІП"
Братки, -ків, м. мн. Щипцы для углей.
Захва́льшувати, -шую, -єш, гл. Заплутовать.
Збілі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Побѣлѣть. 2) Поблѣднѣть. Побачила труночку, іздрігнулась, збіліла. МВ. ІІ. 50. Чого так збіліла? Чуб. III. 121.
Кватера, -ри, ж. = кватира. Мет. 378. Шевч. 346.
Лю́шки меж. Крикъ на телятъ.
Нитота, -ти, ж. Раст. Lycopodium selago. Шух. І. 20.
Переставка, -ки, ж. Сѣть для ловли перепеловъ. Вх. Пч. II. 16.
Прокульгати, -га́ю, -єш, гл. Пройти хромая.
Спотикачі нар. Спотыкаясь.
Стидов'я, -в'я, с. = стидовище. Оце дожилися! сказано, стидовя людське, та й годі! ні з чого паски спекти. Лубен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОХІП.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.