Браток, -тка, м.
1) Ум. отъ брат.
2) — лісовий. Раст. Viola sylvestris Lam.
Дійна́рка, -ки, ж. Загорода, гдѣ доятъ коровъ, овецъ, козъ.
Дошмали́ти, -ся. Cм. дошмалювати, -ся.
Закінчи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Закончиться, окончиться. А тисяча годів у тебе — день єдиний, вчорашній ніби день, що сю ніч закінчився. День закінчився весільним бенкетом.
Ошарпати, -паю, -єш, гл. = обшарпати.
Письменництво, -ва, с. Писательство; сочинительство; письменность.
Потиляка, -ки, ж. Ув. отъ потилиця.
Ростопирити, -ся. Cм. ростопирювати, -ся.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
Хто, кого, мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. А хто тут у лисиччиній хатці? Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Хто йде, не мине: то кивне, то моргне. хто хоч, кого́ хоч, кому хоч. Кто, кого, кому угодно. Кому хоч, тому й оддаси. нема́ кому́. Некому. Лема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. ні́ від кого мені́ піти з до́му, бо сама до́ма. Некому замѣнить меня дома, если бы я ушла.