Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Апелюва́ння, -ня, с. Апелляція, апеллированіе.
Ворожиль, -ля, м. = ворожбит. Вх. Лем. 400.
Коти, -тів, мн. = котець. Браун. 15.
Кудельний, -а, -е. 1) Относящійся къ куделі. 2) кудельна хижа. Помѣщеніе, гдѣ бываютъ вечерниці, на которыхъ прядутъ куделі. Вх. Уг. 248.
Повитісувати, -сую, -єш, гл. Вытесать (во множествѣ). Чи ти вже повитісував кілочки на граблі? Харьк. у.
Повіншувати, -шу́ю, -єш, гл. Поздравить.
Прохарчитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. = прохарчуватися. Аж два тижні там поробив, та тілько що там прохарчився, а додому нічого й не приніс. Кв. Я й страви не їм, а взявши окрайчик хліба, так собі й прохарчусь ходячи. Г. Барв. 192.
Ринявий, -а, -е. Струпистый, шелудивый. Вх. Лем. 460.
Уїжно нар. Сытно, досыта. Хоч не в'гжно, так у ліжко. Ном. № 10387.
Цнота, -ти, ж. 1) Добродѣтель. Цнота й покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті. Ном. № 4447. 2) Цѣломудріе, невинность. Довідався о ладності і о її цноті. Чуб. V. 426. Хоть я сирота, є у мене цнота. Гол. ІІІ. 321. Ум. цно́тонька. Гол. IV. 321.