Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відживіти, -ві́ю, -єш, гл. Ожить. Дожидали побачиться так, як дня соняшного, що його дожидає чоловік і радіє, одживіє, діждавшися. МВ. (О. 1862. І. 78).
Заробля́щий, -а, -е. Живущій заработками. Я зароблящий чоловік. Н. Вол. у.
Зваря́льня, -ні, ж. = жлукто. Cм. зваряти. МУЕ. III. 34.
Зго́дяний, -а, -е. Договоренный. Ми ще не згодяні. Черк. у.
Маслосвя́тити, -чу, -тиш, гл. Соборовать, совершать елеосвященіе. Учора його маслосвятили. Харьк.
Найменува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Наименовать, назвать. 2) Назначить.
Понамальовувати, -вую, -єш, гл. Написать красками, нарисовать (во множествѣ).  
Роздолля, -ля, с. 1) Широкая низменность, долина. Грин. III. 196. Ой в полю, полю, в полю на роздоллі, там дівчина пасла сірі воли й коні. Чуб. V. 55. 2) Раздолье, ширь, воля.
Турбація, -ції, ж. Безпокойство, хлопоты. Сідайте, турбації не заживайте. Котл. Ен. V. 13. От мені велика турбація. Ном. № 4987.
Укладати, -даю, -єш, сов. в. укласти, укладу, -деш, гл. 1) Вкладывать, вложить. Уклав Бог душу як у пня. Ном. №2915. Стоїть же та труна двадцять год чотирі, двадцять год чотирі, та й заговорила: «Або що вкладіте, або розберіте!» Лис. VI. № 13. 2) Возлагать, возложить. Терновий вінок на голову вкладають. Шух. І. 40. 3) Закладывать, заложить, занимать, занять мѣсто положеннымъ. Було хлібами столи й лавки так і вкладу. Г. Барв. 242. 4) Укладывать, уложить. Уклав дитину спати. 5) Только сов. в. уложить, убить. З лихими, — коли їх не вкладеш, то вони тебе вложать. Мир. ХРВ. 84. Трьох (жовнірів) уклав, а двоє втекло. Стор. 6) Съѣдать, съѣсть. Уклав вареників з півсотні. Алв. 45. укласти ціну. Назначить цѣну. Наїхали купці із Варшави, вороному коню ціну вклали, ой уклали, вклали ше й зложили на двадцять червонців, на чотирі. Уманск. у.