Байка, -ки, ж.
1) Басня. «Кажи казки!» — Не вмію. — «Кажи байки!» — Не смію. — «Кажи сякої-такої небилиці»! Не все те правда, що байка каже. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки.
2) Бездѣлица, шутка, пустяки. Лайка — байка, а битва — молитва. Байка плавати, але як би казали нурка дати.
3) = бая. На дівочках плаття — все клин та китайка та зеленая байка. Ум. баєчка. Я вигадав, лежачи на печі, для вас сюю баєчку, паничі.
Бехати, -хаю, -єш, одн. в. бехнути, -ну, -неш, гл. Дѣлать что нибудь съ шумомъ: стучать, падать, бить, стукнуть, упасть, ударить. Кого по пиці бехає, кого у груди тасує. Так і бехнув з горища.
Вихлюватий, -а, -е. Шаткій. Вихлюватий човен.
Горобеня́, -ня́ти, с. Воробушекъ, молодой воробей.
Дієпи́сний, -а, -е. Историческій.
Навздогі́нці нар. = навздогін. Навздогінці не націлуваться.
Неспокій, -ко́ю, м. Безпокойство. А що, нажили собі неспокій? В старій жизні маю неспокій терпіти.
Покутній, -я, -є. Находящійся возлѣ покутя. Покутня стіна. Покутнє вікно. Перейду я сінечки і оту покутню лаву, перебула поговори, перебуду й славу. Під покутнім, віконечком як голубка гула.
2) Покаянный. Я з себе верету покутню зняв.
Понакопувати, -пую, -єш, гл. Накопать (во множествѣ). Понакопувать ямки.
Припущальник, -ка, м. То-же, что и триб въ ткацкомъ станкѣ. Cм. верстат.
