Веретенце, веретінце, -ця, с.
1) Ум. отъ веретено.
2) мн. Раст. Equisetum arvense.
Вихор, -хру, м. Вихрь. Крутить, як вихор на дорозі. О, щоб їх вихром винесло.
Дзя́бра, -бер, мн. = Зябра.
Жа́ло́, -ла, с. 1) Жало насѣкомаго, языкъ у змѣй. І гади з гострими жалами шипіли, корчились, повзли. 2) Остріе иголки. 3) Лезвее ножа, топора, косы. Я різонув, дак жало так і завернулось. Ум. жа́льце́.
Зару́мати, -маю, -єш, гл. 1) Заплакать. Годі вже, годі, а то й я зарумаю. 2) Заплакать (глаза). Ой сіла, задумала, карі очі зарумала.
Неврікливий, -а, -е. Не подвергающійся болѣзни отъ уроків. Шоб неврікливе було, — умивають із помийниці.
Незграбно нар. Неловко, неуклюже.
Отяжити, -жаю, -єш, сов. в. отяжити, -жу, -жи́ш, гл. Отягощать, отяготить.
Порожняк, -ка, м.
1) Извозчикъ съ пустымъ возомъ. Як що є порожняки, то може й довезуть. порожняком. Порожнемъ, безъ клади. Порожняком їде.
2) Сортъ горшка.
Тидидикати, -каю, -єш, гл. Пѣть ти-ди-ди.