Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Волошка, -ки, ж. 1) Валашка, румынка. А в дівчини та чорнії брови, як у тії волошки. 2) Раст. а) василекъ, Centaurea cyanus L. Вх. Пч. I. 9. ЗЮЗО. I. 116. Ой у мене на городі зацвіли волошки. Н. п. б) Trifolium alpestre L. ЗЮЗО. І. 139. 3) Крымская бѣлая овчина, грубошерстная, крупная. Вас. 154. Ум. волошечка.
Ля́пкатися, -каюся, -єшся, гл. Возиться съ мокрой глиной или съ подобной массой. Таврич. г.
Нестотно нар. Точь-въ-точь. Лохв. у.
Позсовуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Сдвинуться (о многихъ).
Поколядувати, -ду́ю, -єш, гл. Пропѣть въ одномъ или многихъ мѣстахъ колядки.
Присяй-Богу, присясто-боже, присясто-богу! Ей Богу! Ей-ей! Камен. у. Фр. Пр. 85. Присяй-Богу буду бити. Гол. III. 162. Присясто-Боже, я не брав. Камен. у.
Проралити, -лю, -лиш, гл. Пропахать ралом.
Старостити, -рощу, -стиш, гл. Быть сватомъ. Вх. Лем. 470.
Татуленьків, -кова, -ве, татулів, -лева, -ве Принадлежащій татулеві.
Шкіритися, -рюся, -ришся, гл. = шкірити зуби.