Вирвати, -ся. Cм. виривати, -ся.
Відказувати, -зую, -єш, сов. в. відказати, -жу, -жеш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Як Христа дочитаються, то не одказуючи йому: «воистину воскресе», побажай чого: так і станеться. Ішов козак дорогою: «помагай-бі, женче!» Вона ж йому відказала! «Здоров бувай, серце.» 2) Оставлять, оставить въ наслѣдство, завѣщать.
Гону́к, -ка, м. = Онук.
Ґе́льґів, ґова, м. Орудіе древосѣковъ въ родѣ топора, у котораго вмѣсто широкаго лезвія подобіе птичьяго клюва внутрь загнутаго. Части: деревянное топори́ще, обу́х, па́зухи (стѣнки отверстія для топорища), фавда — четырехгранный клювъ съ дзюбко́м на концѣ; отъ удара дзюбок впивается въ конецъ бревна, которое древосѣкъ потомъ тащитъ, держа за топорище.
Національний, -а, -е. Національный. Наші вельможні предки... не вхопили своєї національної тропи. Се вже був не кобзарь, а національний пророк. Національний гимн. Національний убір.
Неволити, -лю, -лиш, гл. Принуждать, насильно заставлять. Неволити нікого не можна.
Неодмінно, нар. Непремѣнно. Треба неодмінне ті колеса купити.
Прекладати, -даю, -єш, гл. — над що. Предпочитать чему. О, божевільна! де твій розум дівся, щоб зрадника над мене прекладати. Науку і талант над значність прекладали.
Старозавітний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Ветхозавѣтный.
Церківця, церковця, -ці, ж. 1) Ум. отъ церква. 2) мн. церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ.