Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Берівка, -ки, ж. = барівка = барилка. Шух. І. 307. Гн. II. 175. Ум. берівочка. Шух. І. 250, 251.
Бук, -ка, м. 1) Букъ, Fagus silvestris. Коби ми ся тот бук розвив та й берези білі. Гол. Ночує Ганна під еннім небом, під зеленими буками. Левиц. І. 62. 2) Переносно: палка, розга. Наука не йде на бука. Ном. № 6024. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьва не докаже, то докажуть буки. Ном. № 1059. Буком того, хто не боронить свого. Фр. Пр. 129.
Горі́ли́ць нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Лежить горілиць. Камен. у. Чуб. І. 204.
Лахманяр, -ра, м. = лахманник. Желех.
Медявни́к, -ка́, м. Раст. Galium verum L. ЗЮЗО. І. 171. Cм. медівник 2.
Мо́рда, -ди, ж. Морда, рыло. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462. З свинячою мордою у бублишний ряд. Ном. № 1037. Ум. мордочка. Лисичка і виткнула мордочку. Рудч. Ск. II. 15.
Назі́мкуватиця, -ці, ж. Корова, дающая молоко съ «на́зімком».
Овад, -да, м. = овід. Овад роси боїться. Ном. № 14025.
Повідчинятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Отвориться (во множествѣ). То він тільки скаже слово: «одчинітеся», то двері й поодчиняються. Драг. 107.
Сухорлявець, -вця, м. Сухощавый человѣкъ. Желех.