Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Гарбати, -баю, -єш, гл. Грабить, захватывать, забирать. Червінці до себе гарбай.
Даровина́, -ни́, ж. Жертва. І обернувсь Господь до Авеля і до його даровини.
Киркати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] ки́ркнути, -кну, -неш, гл. Рѣзко пронзительно кричать, крикнуть (о курицѣ). Пипоть у курей після ячменю робиться, — вони тоді киркають.
Кошур, -ра, м. = куширь. Бодай тая річка кошуром заросла.
Паламарчук, -ка, м. Молодой пономарь.
Пірвати, -рву, -веш, гл.
1) Порвать, разорвать.
2) Схватить.
Поперепікатися, -каємося, -єтеся, гл. Перепечься (во множествѣ). Паляниці поперепікалися.
Рачачий, -а, -е. Рачій, принадлежащій раку, относящійся къ раку, изъ раковъ сдѣланный. Рачача нога. Очі.... рачачі.
Рябканистий, -а, -е. Пестрый. Cм. рябий 1.