Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понура

Понура, -ри, об. 1) Угрюмый человѣкъ, человѣкъ смотрящій внизъ. Ходив собі понурою. МВ. (О. 1862. І. 71). За ними йшли святі понури, що не дивились і на світ. Котл. Ен. III. 29. Сидить собі як понура, ні на кого й не дивиться. Кв. 2) Въ загадкѣ: свинья. ХС. III. 65.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 312.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНУРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНУРА"
Болотюга, -ги, ж. Ув. отъ болото.
Бризкатися, -каюся, -єшся, гл. Брызгаться.
Бугаєць, -йця, м. Ум. отъ бугай.
Зак нар. = заки.
Млачі́вка, -ки, ж. Жижа навозная. Вх. Уг. 252.
Нахилки нар. = нахильцем. П'ють горілку не з чарки, а прямо нахилки. Ном. № 11566. Шукати чарки я не став... ковтати нахилки почав. Алв. 19.
Походити, -джу, -диш, гл. Походить, быть похожимъ. Такий він був тихий, звичайний... і на панича не походив. МВ. (О. 1862. III. 44). Він більш походив на звірюку, як на чоловіка. Стор. МПр. 83.
Сапачка, -ки, ж. Ум. отъ сапа.
Серпень, -пня, м. Августъ.
Сумуватий, -а, -е. = сумовитий.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНУРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.