Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поназивати

Поназивати, -ва́ю, -єш, гл. Назвать (многихъ). Їдного назвав Гавриїлом, другого Михаїлом, — всіх поназивав. Чуб. І. 144.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 304.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАЗИВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАЗИВАТИ"
Висиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. висилити, -лю, -лиш, гл. 1) Обезсиливать, обезсилить, изнурять, изнурить. 2) Истощать, истощить.
Крапелька, -ки, ж. Ум. отъ крапля.
Надмі́ряти, -ряю, -єш, гл. Отмѣрить немного.
Парина, -ни, ж. Паръ (поле). Черном.
Під'язувати, -зую, -єш, сов. в. під'язати, -жу, -жеш, гл. = підв'язувати, підв'язати.
Приїмище, -ща, с. Пріютъ. Которі порубані, которії в полон взяті, ой там же їм прихилище, сира земля приїмище. Чуб. Т. 1053.
Пустота, -ти, ж. 1) Шалость, проказы. Ото вже пустоти робе. Черк. у. 2) соб. Шалуны. Дожидають мої голуб'ята. Оце як побачуть, з ніг мене звалять, тая пустота. МВ. (О. 1862. І. 82). Пустує цілий день моя оця пустота.
Тіснувато нар. Тѣсновато.
Чаплія, -лії, ж. 1) Сковородникъ, которымъ беруть сковороду. Кухарка чаплію вхопила. Котл. Ен. 2) Cм. лук 3.
Чтити, чту, чтиш, гл. 1) = шанувати 1. Та мене не чти, а святі икони почти. Лебед. у. 2) Величать. Як тепер тя звати, як тепер тя чтити. Гол.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНАЗИВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.