Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помічниця

Помічниця, -ці, ж. Помощница. К. Досв. 220. Мил. 34. Бриця в пашні помішниця. Ном. № 10136. Ум. помішни́чка. Та не сама пряла, — були помішнички. Чуб. V. 1182.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 298.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОМІЧНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОМІЧНИЦЯ"
Вистроюватися, -строююся, -єшся, сов. в. вистроїтися, -строюся, -їшся, гл. Наражаться, нарядиться. Вистроїлась, як лялечка. Ном. № 11184.
Зві́стка, -ки, ж. Извѣстіе, вѣсть. Прийшла звістка до милої, що милого вбито. Мет. 103. Ум. зві́стонька, зві́сточка.
Іста, -ти, ж. Капиталъ, основной капиталъ. Чуб. VII. 575. Купимо (хліба)... й станемо продавати... Як виручимо свою істу та й мотнемось, купимо у Рассєі подешевше та вп'ять з баришем будемо продавати. Кв. І. 148. Як так робити, то гроші потратимо, а не тільки прибили не буде, та й істу утеряємо. Кв. І. 149.
Клясти, кляну (клену), -неш, гл. 1) Проклинать. Не співає чорноброва, кляне свою долю. Шевч. 69. Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас. Св. М. V. 44. 2) Поносить, ругать. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831.
Ме́рти, мру́, мре́ш, гл. 1) Умирать, мереть. З щастя не мруть. Ном. № 1710. У Горбоносихи мерли діти. Г. Барв. 421. 2) Замирать. Чогось сумно і боязно, аж моє серце мре. МВ.
Притомен, -мна, -не = притомний. Сам був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сім раз наскрізь пробитого кулями. К. ЧР. 105.
Селище, -ща, с. 1) Селеніе. Веселі селища в гаях. Шевч. 2) Мѣсто, гдѣ было село. На селищі найшов шага. Канев. у. Викликали чамбули гординські і робили селищами села українські. К. Дз. 68.
Спити, -ся. Cм. спивати, -ся.  
Сумота, -ти, ж. = сум.
Черкати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Проводить черту, чертить. Як надрізує чоловік хліб цілий, то попереду черкає ножем навхрест. Чуб. І. 109. 2) Писать. Батюшка усе зашептував і записував; сестра Меланія теж собі пірцем черкала. МВ. ІІ. 204. 3) Бить (огнивомъ). Кресалом черкає. О. 1861. XI. 44. 4) Ругаться, поминая чорта. Не найшов дверей та й черкає: «Шо воно за чорт там?» Мил. М. 5. 5) Выпивать. Горілку, мед не чаркою, поставцем черкає. Шевч. 155. Прогуляє; кажуть, черкає добре. Мир. Пов. II. 44. 6) = черчати. Вх. Лем. 482.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОМІЧНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.