Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полужупанчик

Полужупанчик, -ка, м. Родъ полукафтанья изъ легкой матеріи съ рукавами или безъ рукавовъ, съ стоячимъ воротникомъ, — надѣвается галицкими мѣщанами на рубашку. Гол. Од. 15.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 289.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛУЖУПАНЧИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛУЖУПАНЧИК"
Братусь, -ся, м. ласк. отъ брат. Їж, братуню, покіль сестра перед очима. О. 1862. ѴІІІ. 17.
Ведмедчук, -ка, м. 1) Медвѣженокъ, молодой медвѣдь. Рудч. Ск. І. 134. 2) Насѣк. жукъ-олень, Eucanuscervus. Вх. Пч. I. 6.
Вильцята, -цят, с. мн. см. отримач. Шух. I. 249.
Гризь II, -зя, м. и -зі, ж. 1) Ревматизмъ, ломота въ суставахъ. Маркев. 91. Почне ломить руку або ногу, поки зробиться гризь. Мил. М. 53. У сього гризю дев'ять зубів. Мил. М. 55. 2) Пупочная грыжа. Мил. 31, 32, КС. 1893. VII. 80. Ув. Гризи́ще. Мил. М. 55; Грин. II. 43.
Ди́бки I нар. = Дибка. Дали бабі рибки, стала баба дибки. Ном.
Лепету́н, -на́, м. Болтунъ. Желех.
Манта́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Точить косу мантачкою. Мнж. 185. Косу мантачити. Черниг. у. 2) Тратить, мотать.
Поквап, -пу, м. Поспѣшность. Желех.
Спанілий, -а, -е. Превратившійся въ барина. Не спанілі, не схлопілі діти України. К. Досв. 2
Тарахта, -ти, ж. ? Въ загадкѣ: Плахта-тарахта усе поле збігає (борона). Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛУЖУПАНЧИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.