Вилечко, -ка, с. Ум. отъ вильце.

Ключка, -ки, ж. 1) Крюкъ. 2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр. Чуб. VII. 384. Гол. Од. 61. 3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья ключкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші. Kolb. I. 73. 4) = кілок 4. На ключку почепила рушник. Конст. у. 5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти. Гол. Од. 69. 6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей). Конст. у. 7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ. Сумск. у. 8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога. Вас. 164. 9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. Шух. I. 151. Гол. Од. 21, 23. 10) Ростокъ. ключки пускати. Проростать (о сѣмени). 11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. Камен. у. Желех. ключки собі шукати. Искать предлога. ключку закинути. Намекнуть. 12) Родъ дѣтской игры. Ном. № 12577. Ум. ключечка.

Колиба, -би, ж. 1) Пастушій шалашъ. Желех. 2) Зимнее жилище древорубовъ-гуцуловъ; строится въ формѣ восьмиугольника, безъ оконъ и потолка, съ отверстіемъ въ верхушкѣ пирамидальной крыши для прохода дыму. Шух. I. 173, 174. Ум. коли́бочка. Добре тому то Бог дає, що на горі конарь має, а в долині колибочку, серед села фраєрочку. Гол.

Ли́хо, -ха, с. 1) Бѣда несчастіе; горе. Не шукай лиха, — само тебе знайде. Чуб. І. 263. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7506. Аби танцювати вмів, а робити й лихо навчить. Ном. № 12478. Кожна людина своє лихо носе. Ном. № 1992. Через тебе і я буду у лисі. Н. Вол. у. Хто не знає закохання, той не знає лиха. Мет. 31. hа лихо. Ha бѣду. вдарити лихом об землю. Стряхнуть съ себя горе. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. Стор. МПр. 126. лихом зануди́лось. Охватила сильная тоска. лиха набіжиш. Будетъ тебѣ бѣда. Сим. 74. лиха набратись. Испытать горе. Так то й добуть, лиха не набравшись! Ном. № 13882. лихо спіткало. Случилось несчастіе. лихом торгувати. Эксплоатировать несчастіе. 2) Зло. З письменних все лихо встає. Ном. № 6042. Піп людей карає, а сам лихо робить. Ном. № 7031. Лихо коїти. Ном. № 2874. Ум. лишко, лишенько, лишечко. оце ли́шко! Вотъ бѣда! Лишко тяжке! О. 1861. VIII. 3. Заграй мені, дуднику, на дуду, — нехай своє лишенько забуду! Шевч. 486. Ох лишечко! Хтось іде! Шевч. 281.

Найсампе́ред нар. = насамперед.

Натупати, -паю, -єш, гл. 1) Нагрязнить ногами. 2) Пригрозить, топая ногами.

Переплакати, -чу, -чеш, гл. 1) Перестать плакать. Переплакала вже дитина, затихла. 2) Проплакать. Чи знаєш ти, що я переплакала? МВ. (О. 1862. І. 87). 3) Выплакаться. Переплакала б, перемучилася б раз та й забула. Левиц. І. 39. Побий мене, миленький, уночі, то я переплачу, білу постіль стелючи. Н. п. (Г. Барв. 290). 4) — що. Плачемъ избавиться отъ чего. А може лихо переплачу. Шевч. 380. 5) — ноги. Превзойти плачемъ.

Поруйнувати, -ну́ю, -єш, гл. Разрушить (во множествѣ).

Применчати, -ча́ю, -єш, сов. в. применчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = применшати, применшити.

Пшик! меж. Выражаетъ короткое шипѣніе отъ погруженія въ воду раскаленнаго желѣза. Употребл. какъ существительное: пшик, ку, м. Перевівся на ковальський пшик. Ном. № 1858. Був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза.... перепалив. «Ні, каже, чоловіче, скую тобі сокиру» .... «Не сокиру, а серп». А далі вже швайку, а далі й пшик: роспік залізця шматочок, що зосталось, та в воду: «от тобі, каже, й пшик». Ном., стр. 284, № 1858.