Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Видобрити, -рю, -риш, гл. Удобрить. Землю гарно видобрили гноєм. Волч. у.
Вінок, -нка, м. 1) Вѣнокъ. Єдин цвіт не робить вінка. Ном. № 5270. Голе й босе, а голова в вінку. Ном. № 11192. У його в дворі — як у віночку. Ном. № 14010. 2) Дѣвство, дѣвственностъ. загубити вінок. Потерять дѣвственность. Чуб. Удівонька свою дочку била: де ти, дочко, вінок загубила? Н. п. 3) вінок цибулі. Вить со вплетомъ луковиць. Грин. I. 282. На горищі два вінки цибулі. Г. Барв. 435. Ум. віночок.
Дря́п'Я, -п'я, с. = дрантя.
Кабанюга, -ги, м. Ув. отъ кабан. Желех.
На́встріч нар. 1) Навстрѣчу. Гаду, гаду, а він навстріч. Ном. № 5769. 2) При первой встрѣчѣ, съ перваго раза, по первому впечатлѣнію. Єсть у нас сестронька Маруся, шлеться до неї зі Львова воєвода. Вона його навстріч не злюбила, забачивши його, ворітечка замкнула. Шлеться до неї Степаночко єї: вона його навстріч полюбила, забачивши його, ворітечка одчинила. Рк. Макс.
Оставляти, -ля́ю, -єш, сов. в. оставити, -влю, -виш, гл. = зіставляти, зіставити. Їж, брате, хліб, та на завтра оставляй. Ном. № 5287. Я в дорогу вибераюсь, тебе, мила, оставляю. Чуб. V. 4.
Піддовбати, піддовбти́. Cм. піддовбувати.
Розжаляти, -ля́ю, -єш, сов. в. розжалити, -лю, -лиш, гл. Разжалобливать, разжалобить. Най я довше не думаю, най серця не розжаляю. Гн. І. 182. Десь у тебе, Марусе, кам'янеє сердечко: вечір стоїш, не заплачеш, матінки не розжалиш. Мет. 203. Батенька розжалила. Чуб. III. 190.
Упускати, -каю, -єш, сов. в. упустити, -щу, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить. Юрка одного впустили, а вся хата загорілася. Ном. 2) Ронять, уронить. Впустила додолу гребінця. Мет. 167. Буду пити через силу і краплі не впущу. Мет. 63. 3) Упускать, упустить, выпустить. Упустила долю, упустила щастя, та вже й не піймаю. ЗОЮР. II. 238. Ой впустила голубонька, да вже й не піймаю. Мет. 65. 4) Опускать, опустить. Оце як упустите мене в колодязь, то держіть віровку. Рудч. Ск. І. 102. 5) При инкрустированіи: вставлять, вставить въ дерево металлъ и пр. Шух. І. 306, 309.
Хрум меж., выражающее хрустѣніе. Сим. 210. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, — аж там лисичка диню їсть. Рудч. Ск. II. 10.