Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Закидни́й, -а́, -е́ Многоснѣжный. Зіма закидна. Мнж. 168.
Зволя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зво́лити, -лю, -лиш, гл. Соизволять, соизволить, позволять, позволить. Покохав я дівчину, а батько не зволяв брати її. О. 1862. VIII. 11. Ох, вовче братіку, зволь же нам хоч пісню заспівать. Рудч. Ск. І. 5. Нащо ж Бог звалив серце дати, коли ся бідним не вільно кохати. Чуб. V. 117.
Лікаре́нко, -ка, м. Сынъ лѣкаря.
На́ймиччин, -а, -е. Принадлежащій наемной работницѣ. Наймиччина дитина.
Окоренитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Укорениться, пустить корни. Переносно: крѣпко усѣсться. О, вже сів, окоренився! А не пора до дому? Конст. у.
Пообрікатися, -каємося, -єтеся, гл. Дать обѣты (о многихъ).  
Приросити, -шу́, си́ш, гл. Слегка побрызгать. Дощ приросив землю. Черк. у.
Сивоголо́вий, -а, -е. Съ сѣдой головой. Левиц. I. 367.
Удаль, -лі, ж. Способность къ чему. Видно, яка удаль. Ном. № 2946.
Цюкання, -ня, с. Легкіе удары топора.