Вінець, -нця, м. 1) Вѣнокъ. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, Іде твоя сестриця од вінця. Розчесав їй косу до вінця. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. 4) Дѣвство, дѣвственность. збавити, розвити вінець. Лишить дѣвственности. Ум. вінчик.
Дід, -да, м. 1) Дѣдъ. То ж мій дід — материн батько. 2) Старикъ. Сердилась баба на діда, а дід того не знав. Вѣжливость сельская требуетъ, чтобы всякій молодой и среднихъ лѣтъ человѣкъ называлъ ді́дом каждаго старика. 3) Нищій. Захтів у діда випросить хліба. 4) Чучело на огородахъ, чтобы отпугивать птицъ; то-же башта́нний дід — на бахчѣ. 5) Родъ танца. Дай хліба — поскачу діда. 6) Раст. Cirsium lanceolatum Scop. 7) Снопъ соломы или камышу, сложенный такъ, что половина вершками в одну сторону, а половина въ другую. 8) Родъ кушанья, приготовляемаго изъ пшена и муки; то-же, что и лемішка изъ ржаной муки. 9) Діди́. а) Предки, дѣды. б) Поминовеніе усопшихъ на Ѳоминой недѣлѣ. в) Тѣни по угламъ комнаты. невеселі ті коротенькі пилипівчані дні.... день похожий на вечір, а вечір на ніч. по закутках зрана до вечора стоять діди. Связанные попарно початки кукурузы, висящіе, какъ украшеніе, въ гуцульскихъ хатахъ подъ образами. Ум. Дідо́к, дідо́чок, діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, діду́сик, діду́сьо, діду́сечко. Ув. Діди́ще, дідуга́, дідуга́н. Еней заснув і бачить снище: пред ним стоїть старий дідище.
Качильці, -ців, м. мн. = карпульці.
Надмі́рний, -а, -е. Чрезмѣрный.
Обголіти, -лію, -єш, гл. Обнажиться. Обголіли дерева в-осени.
2) Обѣднѣть, обнищать.
Перезування, -ня, с. Перемѣна обуви, переобуванье. до перезува́ння чо́боти. Оба сапога на одну колодку.
Помолочник, -ка, м. Раст. Capsella Bursa pastoris Mönch.
Притомен, -мна, -не = притомний. Сам був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сім раз наскрізь пробитого кулями.
Упірливо нар. Упорно. Мовчав упірливо.
Штирхайло, -ла, с. Penis.