Висиджувати, -джую, -єш, сов. в. висидіти, -джу, -диш, гл.
1) Просиживать, просидѣть. Два місяці висадів в карантину.
2) Высидѣть. Сиділи три дні та й висиділи злидні.
3) Только сов. в. Усидѣть.
Відгоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. відгоріти, -рю, -риш, гл. Отгорать, отгорѣть. Уже на коневі і хвіст одгорів.
Дро́то́вий, -а, -е. = дротяний. Доротова струнка. Нагайка дротовая, чорним шовком шита.
Кльочити, -чу, -чиш, гл. О тетеревѣ: токовать. Ґотур на весну кльочит.
Кончина, -ни, ж.
1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку.
2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина.
Пододавати, -даю́, -є́ш, гл. Окончить прибавлять (во множествѣ).
Презвірх нар. Черезъ край. У його вже й презвірх є, а все загрібає.
Уволю нар. Вволю, вдоволь, достаточно. Дав їм хліба вволю. Дай, Боже, щастя, долю, хліба вволю.
Упруг, -га, м.
1) Мѣра поверхности: пространство пахоти, которое можно вспахать за одну упряжку воловъ Заорував послідній упруг толоки. Годі! — крикне мов опарений, — годі орати! — Як годі? — каже чоловік: — дві скиби тільки одвернути та й упруг. І в тяжкі упруги, може, з'орю переліг той.
2) Четвертая часть рабочаго дня. Іду вулицею, так уже в вечірньому впрузі. Вже так як об третьому упрузі назирив він коненя.
Чіпкий, -а, -е. Прилипчивый. Віспа — чіпка хороба.
