Великосвітній, -я, -є. Аристократическій, принадлежащій къ высшему свѣту. Соромились размовляти нею (українською мовою) серед людей великосвітніх.
Добала́кати, -каю, -єш, гл. Договорить. Чи ти вже своє добалакав?
Єднанщи́на, -ни, ж. Мировая, могорычъ при мировой сдѣлкѣ.
Іще нар. = ще. Може Господь милосердний не все лихо роздасть, іще останеться.
Кабза, -зи, ж. Кошелекъ. Кабза грошей добра.
Мча́лка, -ки, ж. Вѣстница. Встрѣчено у Котляревскаго: Іриса цьохля проклятуща... Олимпська мчалка невсипуща.
Повість, -ти, ж. Повѣсть, разсказъ. Так казала мені стара Куцайка, росказуючи сюю повість.
Полокшити, -шу́, -ши́ш, гл. Искрошить какъ лапшу.
Рубок, -бка, м.
1) Тонкое полотно. Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкі вибірає та кроїть та приміряє на панночку. III. 39). Шила кошульку з тонкого рубку.
2) Тонкій перкалевый или батистовый платокъ. Шовковий пояс крижі покрив, тонкий рубок на всю голову. Увила головку в рубок тонесенький. Ум. рубо́чок, рубонько. Один рубонько — голову завивати, другий рубонько — дитятко повивати.
Соромно нар. Стыдно. Та рознесе таку погану славу, що соромно й сказать. Соромно такому багатиреві сина-єдинця у найми пускати.
