Відпаювати, -паюю, -єш, гл. Отдѣлить.
Гро́бний, -а, -е. Гробовой, могильный. Годі його буде і до гробної дошки забути.
Іміти, імію, -єш, гл. = мати. Єдиного тільки у себе сина імала.
Ло́нька, -ки, ж. Ложка. Встрѣчается только въ слѣд. пословице: Добра кванька, та нема лоньки, — хиба буду полькам.
Надмі́ру, нар. Чрезмѣрно.
Притула, -ли, ж. 1) Сарай для скота или для иныхъ хозяйственныхъ надобностей подъ одной крышей съ хатой. 2) ? Въ шутливой пѣснѣ какъ эпитетъ любимой женщины. Де ж єс ми си забарила, ма мила притуло? Коли ж би ті цілювати, тогди ті не було.
Стусан, -на, стусень, -сня, м. Тумакъ, ударъ кулакомъ. Гей хто зо мною вийде битись, покуштувати стусанів? стусана да́ти. Ударить кулакомъ. Такого стусана дав, що так і облилась сльозами.
Топчаковий, -а, -е. Относящійся къ топчаку.
Трирішній, -я, -є. Трехлѣтній. До він убогий! У нього трирішня пшениця стоїть на току.
Хазяйнувати, -ную, -єш, гл. = хазяїнувати. Чомусь мої воли не пасуться, да не хочуть води пити; лучче було б хазяйнувати, ніж по дорогах ходити.