Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Вишіптувати, -тую, -єш, сов. в. вишептати, -пчу, -чеш, гл. Лѣчить, излѣчить заговоромъ. Баби вишіптують. Я тебе (бишиху) вишіптую.
Вірник, -ка, м. Довѣренное лицо, повѣренный. «Рѣдкій помѣщикъ не имѣетъ вірника изъ жидовъ».
Ворга, -ги, ж. = варга.
Збочи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Лечь на бокъ, прилечь. Я не сплю, а так збочився, бо нема що робити.
Парус, -са, м. Лучъ. Дивись, які паруси попускало сонце. Буде змій летіти та паруси напускати.
Підгодовувати, -вую, -єш, сов. в. підгодувати, -ду́ю, -єш, гл. Подкармливать, подкормить. Ой матінко-лебідочко! Підгодуй нас хоть трішечки, підгодуй нас, попаруй нас.
Позануздувати, -дую, -єш, гл. Зануздать (многихъ). Позануздуй обох коней.
Понакипати, -паємо, -єте, гл. Накипѣть (во множествѣ).
Сприятелитися, -люся, -лишся, гл. Сдружиться.