Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Веретиння, -ня, с.? Ні з того, ні з сього — веретиння. Ном. № 7003.
Замуро́вувати, -вую, -єш, сов. в. замурува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Закладывать, заложить, задѣлывать, задѣлать камнемъ, кирпичемъ. Бог знайде, хоч і в печі замуруйся. Ном. № 50. 2) Залѣплять, залѣпить (снѣгомъ окна). Як підніметься завірюха... замурує тобі вікна, засипле снігом двері. Греб. 404. Бач, у шинку як замурувало вікна. О. 1861. V. 70.
Зрінка, -ки, ж. и зрінко, -ка, с. = здрінка. Вх. Лем. 421.
Паламарівна, -ни, ж. Дочь пономаря.
Підкликати, -ка́ю, -єш, сов. в. підкликати, -чу, -чеш, гл. Подзывать, подозвать. Мужик його підкликав, за чубика посмикав. Н. п.
Поберегти, -ся. Cм. поберігати, -ся.
Повикуповлювати, -люю, -єш, гл. = повикупляти. Як уже дружби і староста повикуповлюють шапки, то виходят на двір. Грин. III. 507.
Тещухна, -ни, ж. = теща. Чуб. III. 191.
Упрівати, -ваю, -єш, сов. в. упріти, -рію, -єш, гл. 1) Потѣть, вспотѣть. Поки не упріти, поти не уміти. Ном. № 7184. 2) Взопрѣть, довариваться, довариться. Чуб. VII. 438. Півник упрів і молошна каша упріла, — пора обідати. Рудч. Ск. II. 29.
Черетниця, -ці, ж. Раст. Calamagrostis Halleriana. Шух. І. 20.