Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Волоситися, -шуся, -сишся, гл. Таскать другъ друга за волосы. Вх. Зн. 8.
Дожи́н, -ну, м. Конецъ жатвы.
Дре́нути, -ну, -неш, гл. = дременути. До корчми дренув. Н. Вол. у.
Забі́лювати, -люю, -єш, забіля́ти, -ля́ю, -єш, забіли́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Забѣливать, забѣлить. 2) Подбѣливать, подбѣлить, приправлять, приправить молокомъ или сметаной кушанье.
Мелю́с, -са, м. Искаженіе собственнаго имени: Міусъ — рѣка и прилегающее къ ней урочище. Въ думѣ: І до байраків, до мелюсів добігали, і тернові віття, верхи стинали... Далі з байраків, із мелюсів вибігали. АД. І. 108. Въ другихъ варіантахъ: міюс или міус. Стали вони до Міуса, до байрака добігати и т. д. Потебня. III. 122.
Наполюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Достать охотой, поймать на охотѣ.
Ничельниця и ничениця, -ці, ж. см. начиння 3.
Погрозка, -ки, ж. Ум. отъ погроза.
Роговий, -а, -е. 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. І. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Чуб. І. 146. Їздив Василько в військо служити, заслужив собі три свистілоньки: єдную — золотую, а другую — мідяную, а третюю — роговую. Чуб. III. 280. 2) Угловой, находящійся на углу. Рогова хата. 3) Рогова худоба. Рогатый скотъ. О. 1861. XI. Св. 62. Здоровля в сей дом на челядоньку, щастячка на двір на худобоньку, на худобоньку на роговую. Чуб. III. 285.
Роспукатися, -каюся, -єшся, сов. в. роспукатися, -каюся, -єшся, гл. 1) = роспукати, роспукнути 1. Переносно: прійти въ отчаяніе. Вийди дівчино, бо ся з жалю роспукпу. — Хоч пукай, хоч ся зараз роспукай, раз тобі кажу: иншої собі шукай. Чуб. V. 157. 2) = роспукати, роспукнути 2. Піднялись стебелинки, роспукались цвіточки. Кв. І. 29. Морозенко, козаченько як мак роспукався. Грин. ІІІ. 590.