Басанунча, -ча́ти, с. Маленькая крайка.
Вдівочка, -ки, ж. = удівочка.
Грабе́вно, -на, с. = Грабильно.
Дома́рь, -ря́, м. Хозяинъ, домохозяинъ.
Залива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зали́тися и залля́тися, -ллю́ся, -ллє́шся, гл. 1) Заливаться, залиться. Заливається сльозами. залива́тися рего́том. Сильно смѣяться. Заливався заливним реготом. 2) Захлебываться, захлебнуться. Поринаєш, — не дай, Боже, заллєшся водою. зали́тися кро́в'ю. Умереть отъ прилива крови. Люде, що живуть по-під нами, не падають з землі і не заливаються кров'ю.
Зарабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Начать грабить.
Маруча́ти, -чу, -чиш, гл. = мурчати.
На́пуст, -ту, м., напусть, -ти, ж. Попущеніе, наказаніе. Ти, царице, наша мати, напуст напустим: славне військо запорожське та й занапастила. Бог напусть напустив, діти так і вмірають. Господь напусть напустив: гадюки набралось у нас такого багато.
Одвірець, -рця, м. = одвірок.
Ухи, ухів, мн. Вздохи, оханье. Справляє сердега ухи да охи. Ухибити, блю, биш, гл. 1) Дать промахъ, промахнутися. 2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавши сь (за керосин), або менше взявши. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). 3) Потерять. Ой кого я та й любила, того-м ухибила.
