Вадити, -джу, -диш, гл.
1) Вредить. Ледачому животові і пироги вадять. Хліб на хліб не вадить. Багацько не вадить. Як не чує, то й не вадить.
2) безл. Тошнить.
Воздух, -ху, м.
1) = повітря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає.
2) Воздухъ (церк. утв.). Ум. воздушок.
Капшуковий, -а, -е. Кошельковый.
Корча́к, -ка, м. Водяная мельница съ наливнымъ колесомъ. Cм. коречний.
Марчі́ти, -чію, -єш, гл. Стариться, дряхлѣть; приходить въ упадокъ. Вже й дід марчіє й пасіка марчіє.
Мочарува́тий, -а, -е. О почвѣ: болотистый, мокрый. Мочарувате поле.
Охолодіти, -ді́ю, -єш, гл. = охолоти. Руки його зовсім охолоділи.
Поштовхати, -ха́ю, -єш, гл. Потолкать.
Прахтика, -ки, ж. Приключеніе, исторія. Як зо мною була прахтика, то варто навіть списати цеє.
Ци сз. = чи. Ци опиханий, паноньку, ячмінь?
