Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пожуритися

Пожуритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Шевч. 7. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться. Чуб. V. 1012. 2) Опечалиться (о многихъ). Пожурилися всі, — такі сумні сидять. Харьк. Пожурились наші чумаченьки. Рудч. Чп. 91.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 251.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖУРИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖУРИТИСЯ"
Бляск, -ку, м. Блескъ, сіяніе. Ясний місяць заглянув в віконця.... пішов бляск по всій хаті. Левиц. І. 8.
Боденька, -ки, ж. Ум. отъ бодня.
Брухо, -ха, с. Брюхо. Бодай тобі, мухо. розсілося брухо. Чуб. ІІІ. 247.
Вдовенко, -ка, м. = удовенко.
Долеті́ти Cм. долітати.
Косибав, -ва, м. = косарь 2. Вх. Лем. 427.
Мухавка, -ки, ж. Насѣк. мокрица. Oniscus murarius. Вх. Уг. 253.  
Обвірчувати, -чую, -єш, сов. в. обвертіти, -чу́, -тиш, гл. Обворачивать, обворотить, обвивать, обвить. Треба обвертіти голову хусткою. Васильк. у. Було (її) обвертіти в подрану ряднину. Мет. 268.
Позасуджувати, -джую, -єш, гл. Засудить, осудить (многихъ). Куди ж їх позасуджували? — Аж у Сібір. Васильк. у.
Штепурний, -а, -е. = чепурний. Вх. Зн. 83.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЖУРИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.