Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пожуритися

Пожуритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Погрустить. Заспіває та й згадає, що він сиротина, пожуриться, посумує, сидячи під тином. Шевч. 7. Треба б було похмелиться, по худобі пожуриться. Чуб. V. 1012. 2) Опечалиться (о многихъ). Пожурилися всі, — такі сумні сидять. Харьк. Пожурились наші чумаченьки. Рудч. Чп. 91.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 251.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖУРИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЖУРИТИСЯ"
Вигорнути, -ся. Cм. вигортати, -ся.
Гарнюсінько нар. = гарнісінько.
Знатниця, -ці, ж. Знахарка, колдунья. Занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок. МВ. ІІ. 178.
Кострубатий, -а, -е. 1) Косматый, вихристый. Москалі руді, пикаті, та бородаті, та кострубаті. Левиц. І. 334. 2) Шероховатый. Лебед. у.
Нагарцюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. Нагарцоваться.
Осетер, -тра, м. Осетръ. Рудч. Ск. II. 172. Браун. 31.
Поодс.. Cм. повідс..
Посмоктувати, -тую, -єш, гл. Посасывать.
Прикручувати, -чую, -єш, сов. в. прикрутити, -кручу, -тиш, гл. 1) Прикручивать, прикрутить. Навиту пряжу мусить ткач прикручувати. МУЕ. III. 21. 2) Привинчивать, привинтить. 3) Строго приказывать, приказать. Пійдіть гінця мені кликніте, до мене зараз щоб прийшов, глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шиньок та не зайшов. Котл. Ен. І. 27. 4) Притѣснять, притѣснить. Податками тебе примучено, важкою працею прикручено. Мир. Пов. II. 41.
Тьотя, -ті, ж. Тетя. У дѣтей: всякая женщина. О. 1861. VIII. 8.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЖУРИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.