Биця, -ці, ж. Дѣтск. корова, теленокъ и вообще рогатый скотъ. зійшли биці на киці. Хозяйство пришло въ упадокъ. Ум. бицька, бицінька, бицюня. Cм. биня.
Джереґе́ля, -лі, ж. 1) Коса на головѣ, сложенная вѣнкомъ. Сплетенная изъ трехъ полосъ коса. Встрѣчается преимущ. во мн. ч. Тут заплітали джереґелі, дробушечки на головах.
Забрудни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = забрудити.
Зоставатися, -таю́ся, -є́шся, сов. в. зостатися, -нуся, -нешся, гл. = зіставатися, зістатися. То був волом, а то не хочеш зостатися конем. — кого. Отставать, отстать отъ кого. Іди та не гайсь, щоб нас не зоставсь.
Нудкий, -а́, -е́ = нудний.
Повбивати, -ва́ю, -єш, гл. Перебить, убить (многихъ). Той кінь їх повбивав. В одній хаті три татарюги сидять посеред хати... От наші їх повбивали... і повернули додому.
Посвятний, -а́, -е́ Праздничный. Одежа посвятна.
Стрілець, -льця, м. Стрѣлокъ, охотникъ. Купець, як стрілець. Ум. стрільник.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
Шахварь, -ря, м.
1) = шапарь 1. Просим тебе, цару, небесний шахвару, даруй літа щасливії сему господару.
2) Начальникъ команды, состоящій при мѣстѣ переправы черезъ рѣку для взиманія сборовъ за перевозъ.