Віштяк, -ка, м. Прозваніе подольскаго крестьянина ближе къ Каменцу за то, что, погоняя лошадей, кричать: віштя!
Глодання, -ня, с. Глоданіе.
Забу́тко́вий, -а, -е. Вызывающій забвеніе. Треба тобі дать забуткової.
Капурис, -са, м. Конецъ. Говорится о евреяхъ, когда они умираютъ. От Мошкові й капурис.
Квікати, -каю, -єш однокр. в. квікнути, -кну, -неш,, гл. Визжать (о свиньяхъ). Мудрість Грицькова свиней ізлякала — хрукнули, квікнули, далі з лігва драла. Март. Cм. кувікати.
Клюк! I меж.
1) Выражаетъ клеваніе.
2) = цюк. Сокиркою все клюк та клюк.
Наторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Надергать (нитокъ). Натороч ниток з панчохи.
2) Наболтать пустяковъ. Це вам снилось, а ви й панові наторочили. К.
Потятко, -ка, с. Ум. отъ потя.
Сповідниця, -ці, ж. Въ сказкѣ: палка, дубина, которою священникъ билъ чабана, предполагавшаго, что такъ производится исповѣдь, почему и давшаго палкѣ такое названіе.
Ушанування, -ня, с. Почтеніе, уваженіе. Не маю я ушанування.
