Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Головиха, -хи, ж. Жена головы. О. 1861. XI. 112.
Данна́, -но́ї въ видѣ сущ. ж. Данная, письменный акта на владѣніе недвижимымъ имуществомъ.
Діляни́ця, -ці, ж. Дѣлежъ. Рк. Левиц.
Закони́ти, -ся. Cм. законя́ти, -ся.  
Марцівки́, -вок, ж. Цыплята, вылупившіеся въ мартѣ.
Накрича́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Накричаться.
Непривітниця, -ці Непривѣтливая женщина. Нашому роду непривітниця. Н. п.
Самопальний, -а, -е. Самовоспламеняющійся. Засвітив самопальний сірничок. Рудч. Ск. II. 180.
Таритися, -рюся, -ришся, гл. Пачкаться въ грязи. Шейк.
Ухи, ухів, мн. Вздохи, оханье. Справляє сердега ухи да охи. Рудч. Ск. І. 77. Ухибити, блю, биш, гл. 1) Дать промахъ, промахнутися. 2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавши сь (за керосин), або менше взявши. Новомоск. у. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Новомоск. у. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). Зміев. у. 3) Потерять. Ой кого я та й любила, того-м ухибила. Kolb. ІІ. 174.