Гряди́на, -ни, ж. 1) Градина. Як грядини, у його котилися сльози. 2) Твердая земля между болотами; полоса земли, находящаяся выше поверхности по сторонамъ. Як дорогою їхав я зараз після великодня, то оце грядина суха, а далі улоговина — й кально. Отак у Чорноморії: оце грядина — сіно гарне, степове, а це улоговина — осока, очерет.
Ґе́дзик, -ка, м. Ум. отъ ґедз.
Дрегну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = дремнути. А наймит справді мов божевільний дрегнув із поля додому. Не гледів і дороги.
Причірть въ выраж.: у причірть. Равно съ краями. Наливай у причірть. Cм. упричерть.
Рибалити, -лю, -лиш, гл. = рибалчити. Рибаль собі, а на добич не ходи.
Свірка, -ки, ж. 1) Шворка или ремешекъ, которымъ кнутъ прикрѣпленъ къ кнутовищу. 2) Въ загадкѣ: мышь. Питалася швидка свірка, чи є хапко дома? (миша та кіт). З) Сверчокъ.
Скисліти, -лію, -єш, гл. = скиснути. Капустиця під лавкою іще не скисліла.
Скугніти, -ню́, -ниш, скугота́ти, -чу́, -чеш, гл. О свиньяхъ: визжать. Скугнить як порося. Поїли свині полову, поївши полову, скугочуть.
Случай, -ча́ю, м. = випадок. Немає ніже єдиного случаю, щоб доладу було згадать.
Чередниця, -ці, ж. Пастушка (при череді́). Ум. чередничка.
