Брилочка, -ки, ж. Ум. отъ брила.
Бухало, -ла, м. Увалень, неуклюжій.
Випивати, -ва́ю, -єш, сов. в. випити, -п'ю, -єш, гл.
1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Горе — море: пий його, не вип'єш. він випивши, він трохи випивши. Онъ подъ хмелькомъ. ви́пити повну, не малу, т. е. випити повну чарку горя, лиха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе.... Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку.
2) Выѣдать, выѣсть. Жук хліб випиває. — очі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі.
Запоро́жець, -жця, м. 1) Запорожець, козакъ запорожской Сѣчи. 2) На свадебномъ пиршествѣ, во время раздачи коровая, запорожцями называются посѣтители, стоящіе за порогомъ хаты. На самім останку дають коровай на запорожця... А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати.
Звіря́чий, -а, -е. Звѣрскій, звѣриный.
Мицькови́й, -а́, -е́ Сдѣланный изъ шерсти молодыхъ ягнятъ, ми́цьки.
Покидище, -ща, с. = покидько, покидька. Чия вона? — Ет, чия там! — покидище.
Попрядки, -док, мн. = попряхи. В одну хату нас, дівчат, натириться, було, як раків у ятір, на попрядки.
Прометний, -а, -е. = промітний. Пилип не те, що Зінець: це валюка, ледащо, нікчемний чоловік, а той — то прометний: у його й хлібця посіяно, і по хазяйству пеклується.
Сікатися, -каюся, -єшся, [p]одн. в.[/p] сікнутися, -кнуся, -нешся, гл. Бросаться, рваться на кого, соваться куда, привязываться, приставать. Не сікайся ніхто в війну, ніхто ніяк не помагайте. Сікався, сікався, щоб просунутись. Вона як буде сікаться до тебе, то ти возьми груші розсип.
