Зака́л, -лу, м. и зака́ла, -ли, ж. 1) Въ хлѣбѣ: закалъ, нерыхлый слой хлѣба надъ нижней коркой. 2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур, збігаються нори в студений чур. Ум. зака́лець. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався: закалець на палець.
Звонки́, -ків, м. мн. Бубны, бубновая масть.
Підкотити, -ся. Cм. підкочувати, ся.
Получче нар. Лучше, получше. Скажи мені получче бідного невольника доглядати.
Понаговорювати, -рюю, -єш, гл.
1) Наговорить (во множествѣ).
2) Наклеветать (во множествѣ). Всі знали Борюха, навіть годили йому, щоб часом не понаговорював чого на дочок.
Промахати, -ха́ю, -єш, гл. Расчистить поверхность воды прежде чѣмъ набрать. Ой у броду беру воду, да й не промахаю.
Рухати, -хаю, -єш, сов. в. ру́хнути, -ну, -неш, гл.
1) = рушати, рушити 1.
2) = рушати, рушити 2. На Варуха, як земля рухи. Заходились рухати до господи. Мов би наввипередки з кимсь рухнув додому.
3) Только сов. в. Приняться, начать. Дядина як рухнула плакати.
Стукіт, -коту, м. Стукъ.
Суччя, -чя, с. соб. Вѣтви, сучья, сучье. З середини шашіль виточує гниле суччя.
Темнота, -ти, ж.
1) Тьма, потемки. А що мені даси, як я виведу тебе із цієї темноти? Темнота обняла її зразу.
2) Невѣжество.
3) соб. Темные, непросвѣщенные люди. А безрозумна темнота до Дніпра прожогом рине.
4) Въ загадкѣ: волкъ.
