Вибріхувати, -хую, -єш, сов. в. вибрехати, -шу, -шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика.
Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця.
Заві́зник, -ка, м. Привозящій зерно на мельницу для помола.
Закі́п, -ко́пу, м. Окопъ, окопанное мѣсто.
Катрига, -ги, ж. = катрага 1.
Літня́чка, -ки, ж. = літник 1.
Лу́чен, лучний, -а, -е. = влучен. Бог не скорен, та лучен.
Прищурити, -ся. Cм. прищурювати, -ся.
Уряди-годи, нар. Изрѣдка. А був наги батько такий-то грізний! Вряди-годи пустить на улицю погулять з дівчатами.
Шнирити, -рю, -риш, гл. Шнырять? Утята так і шнирять по над головами.
