Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Висунути, -ся. Cм. висувати, -ся.
Відвалювання, -ня, с. Отваливаніе.
Загуді́ти, -ду́, -де́ш, гл. = загусти. Загуділи голуби.
Зайоло́зити, -жу, -зиш, гл. = заялозити.
Засу́ха, -хи, ж. 1) Засуха. Покарав Господь людей превеликою засухою. 2) Высохшее озеро.
Клопоточка, -ки, ж. Ум. отъ клопота.
Пияк, -ка́, м. Пьяница-мужчина.
Прип'яти, -пну, -неш, гл. = припняти.
Саморозвій, -вою, м. Саморазвитіе.
