Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пічкур

Пічкур, -ра, м. 1) Истопникъ. (Черк. у.), кочегаръ. Н. Вол. у. 2) Любящій лежать на печи. Левиц. Пов. 189. 3) Рыба бычекъ, Gobio. Мнж. 189. Ум. пічкуре́ць. Ой пійду я на річку, на річку да піймаю два линця, а третього пічкурця. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 189.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІЧКУР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІЧКУР"
Безздоровний, -а, -е. Болѣзненный, хилый, не имѣющій здоровья, безсильный. Таке безталанне та безздоровне. Чигир. у. Вона така безздоровна: ніякої роботи важкої не може робити. Козелец. у.
Викавзувати, -зую, -єш, гл. Выбранить. Я його добре викавзував. Вх. Зн. 23.
Ворочання, -ня, с. Переворачиваніе.
Генька, генькай нар. = генде. Желех.
Злущувати, -щую, -єш, сов. в. злущити, -щу, -щиш, гл. Сдирать, содрать, счистить.
Знемилитися, -люся, -лишся, гл. = знемиліти.
Піваркушевий, -а, -е. Полулистовой. Желех.
Ріска, -ки, ж. 1) Капля, росинка. 2) Крошка. Ні ріски хліба. Рудч. Ск. II. 27. і ріски в роті не було́ — ничего не ѣлъ и не пилъ. Ном. № 12138. 3) Раст. Lemna. Вх. Пч. І. 11. 4) мн. Родъ вышивки. Kolb. І. 47, 49. Ум. рісонька, рісочка.
Упова́тися, -ється, гл. безл. Быть надеждѣ. Вповалося Павлу, що зітхне він легш у сім’ї. МВ. (О. 1862. І. 94).
Ховзкий, -а, -е. 1) Скользкій. Намокли, та й ховзкі стали. Камен. у. 2) ховзки́й на язик. Болтливый, несдержанный. Камен. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІЧКУР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.