Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

пічкур

Пічкур, -ра, м. 1) Истопникъ. (Черк. у.), кочегаръ. Н. Вол. у. 2) Любящій лежать на печи. Левиц. Пов. 189. 3) Рыба бычекъ, Gobio. Мнж. 189. Ум. пічкуре́ць. Ой пійду я на річку, на річку да піймаю два линця, а третього пічкурця. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 189.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІЧКУР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІЧКУР"
Барліг, -логу, м. 1) Логовище, логово (медвѣжье). Упала у ведмедячий барліг. Грин. І. 181. 2) Логово свиное, также подстилка въ свиномъ хлѣву. Чуб. VII. 395. Заглянув в хлів, — там поросятам нема нічого барлогу. Алв. 70. 3) Грязная лужа; грязь. Котл. Ен. III. 14. Валяється як свиня в барлозі. Ном. № 11344. Гнав свиню; та́ в барліг, а він за нею, та спіткнувсь, упав і викачавсь в барлозі. Мнж. 129.
Буйволяка, -ки, м. Ув. отъ буйвіл.
Зоглядати, -да́ю, -єш, гл. Созерцать, смотрѣть на. Бо як тебе зоглядаю, отця й неньку споминаю. Мл. л. сб. 134.
Надаве́ць, -вця́, м. и нада́вця, -ці, м. 1) Датель, даритель, жертвователь. 2) Учредитель, основатель.
Озія, -зії, ж. Громадина (преимущественно о зданіи, постройкѣ). Така озія (палац) стоїть серед села. Мир. ХРВ. 103. Ото хата озія, хоч вовків ганяй. Там у їх міст зроблений — озія. Міусск. окр. Як я можу жити у такій великій хаті: се озія — як я її отоплю. Борзен. у. Ув. озії́ще, озія́ка. Пирят. у. Оце озіїще! Станеш в однім кінці, то другого й не видко. Кобел. у.
Посипати, -па́ю, -єш, сов. в. посипати, -плю, -плеш, гл. 1) Посыпать, посыпать. 2) Насыпать, насыпать. Ой дай, доню, принадоньку, нехай привикає (голуб). Посип пшонця по колінця, водиці по крильця. Чуб. V. 69.
Ранговий, -а, -е. Относящійся къ рангу. — маєток, — ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина.
Стріт, -ту, м. Встрѣча. Еф. 55.
Углова, -ви, ж. = вуголов 1. Вх. Зн. 73.
Шутий, -а, -е. Не имѣющій одной изъ обыкновенныхъ принадлежностей. а) Безрогій, также съ малыми рогами. КС. 1898. VII. 45. Kolb. І. 65. Шух. І. 210. «Нема такого діла, щоб я не зробив!» — «А налигай шутого вола за роги.» — «Еге, коли ні за що налигача зачепити.» Черном. б) Безухій, безхвостый. шутий собака (безухій); шута корова (безъ хвоста); шутий цап — козелъ безъ бороды. Берд. у. в)чоловік. Безухій или лишившійся волосъ на головѣ человѣкъ. Козел. у. г) — та цибуля. Лукъ безъ луковицы. Шута цибуля: одні пера, а головки нема. Лебед. у. е) шута шия. Обнаженная, не прикрытая воротникомъ шея. У дівчини шута шия. Берд. у. ж) Узоры въ вышивкахъ также называются шуті: особый родъ, отличающійся отъ иного рода, называемаго ріжкаті. Шух. І. 161.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІЧКУР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.