підпора
Підпора, -ри, ж. 1) Подпорка. Запрягайте воли, їдьте по підпори — скиртоньки підпірати. Підпо́ро жидівська! — брань для женщины. 2) Опора, поддержка. Мала трох синів..., мала на старість потіху і підпору.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 176.
Том 3, ст. 176.