Дружи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) Дружить. З москалем дружи, а камінь за пазухою держи. 2) Поступать по дружески. Другу дружи, а другого не гніви. 3) Женить или отдавать замужъ. Тому сина женити.... тому дочку дружити. 4) — собі. Брать въ жены. В тебе сини в царя служать, царівочку собі дружать, в царя дочку заручили та й додому пригостили. Ум. дружи́тоньки. Мої любі вечерниченьки! Вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки.
Заша́рпати, -паю, -єш, гл. Приняться рвать, терзать.
Карваш, -ша, м. Обшлагъ. Cм. закавраш.
Криворотий, -а, -е. Съ кривымъ ртомъ. Баба бридка криворота.
Ополоти Cм. ополювати.
Перелет, -ту, м. Раст. а) Anthyllis Vulnenaria L.
2) Oenothera biennis L.
Пражина, -ни, ж. Родъ земельной мѣры.
Споїти, -ся. Cм. споювати, -ся.
Струга, -ги, ж. Ручей, струя.
Штирма нар. Объ ударѣ: пырнувъ, толкнувъ, кольнувъ концемъ (палки и пр.). Він штирма вдарив мене під бороду палицею.