Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ведмедча, -ча́ти, с. = ведмеденя. Рудч. Ск. І. 122.
До́ки и док, нар. 1) Доколѣ, до какихъ поръ. Доки тобі пустувати? Доки буду мучить душу і серцем боліти? Шевч. 2) Пока. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. Доти-м я тебе вірно кохала, доки-м нещирість твою дознала. Чуб. V. 386. До́ки те́плий. До полусмерти (бить). (Бив) доки теплий. Св. Л. 161. Не до́ки. Не безъ конца же. «Пора б уже їх в хату звати», — сказав я старостам своїм, — «та молодих за стіл сажати, — не доки тут стояти їм!» Добре було нашим батькам на Вкраїні жити, док не знали наші батьки панщини робити. Гол. І. 20.
Любва́, -ви, ж. = любов. Тоді любви бере, як достатки є. Ном. № 8921.
Односердя, -дя, с. Единодушіе, согласіе.
Повітати, -та́ю, -єш, гл. Привѣтствовать. Щоб пан отець, пані мати і вся родина вийшли повітали та донькою сина. Мет. 171.
Позавчорашній, -я, -є. Третьягодняшній.
Потеленькати, -каю, -єш, гл. Побренчать, позвонить.
Сміттюга, -ги, ж. Ув. отъ сміття. Множество сору. (Залюб.).
Спозивати, -ва́ю, -єш, гл. Привлечь къ суду. Г. Барв. 429. Я питав у людей поради, щоб таки його спозивати. Г. Барв. 335.
Страхатися, -хаюся, -єшся, гл. Страшиться, бояться. Ой батьку гетьмане, я то тепер лицарства дістав, бо я всім перед вів, жадного ся не страхав. Гол.