Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Жупа́нний, -а, -е. Носящій жупан. (Писарь) все поглядає, як кіт на сало, тілько на жупанних. Кв. II. 208.
Набуча́віти, -вію, -єш, гл. Набухнуть, пропитавшись сыростью.
Поновляти, -ля́ю, -єш, сов. в. поновити, -влю́, -виш, гл. 1) Возобновлять, возобновить, 2) Обновлять, обновить. К. МХ. 45. К. ХП. 12. Тогді б ми тінь Олега звеселили і щит його на брамі поновили. К. Бай. 85. Нумо слово рятувать, славу предків поновлять. К. Дз. 106.
Пристамоцкувати, -ку́ю, -єш, гл. Ни во что ставить, презирать. Угор.
Ризниця, -ці, ж. Ризница. Стор. II. 136.
Струдити, -джу, -диш, гл. Утомить работой. Вернула з поля змучена і струджена. Гн. І. 92. Мого миленького не розбудять: миленький бардзо стружений. Чуб. III. 320.
Тараракати, -каю, -єш, гл. Издавать звукъ тарара; твердить одно и то-же; говорить вздоръ. Шейк.
Тікатися, -каюся, -єшся, гл. = тікати. Шейк.
Тринпіль, -ля
Холодіти, -дію, -єш, гл. = холонути. Вода через те холодіє. Дещо.