Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підгрібати

Підгрібати, -ба́ю, -єш, сов. в. підгребти, -бу, -бе́ш, гл. Подгребать, подгресть. Ой Ївченко молодий василечки підкосив, а Їськівна молода василечки підгребла. Грин. III. 281.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 163.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДГРІБАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДГРІБАТИ"
Безбоязно, нар. Безстрашно, безбоязненно.
Луто́вий, -а, -е. Лыковый. Постоли лутові. Мет. 382.
Печалування, -ня, с. Скорбь, печаль.
Поремствуватися, -вуюся, -єшся, гл. = поремствувати. На неї ніхто було не поремствується. Сим. 200.
Роспинджений, -а, -е. Разважничавшійся, зазнавшійся. Роспинджена ляхва. К. ПС. 137.
Свій, своя, своє́, мѣст. Свой. Своєї недолі і конем не об'їдеш. Ном. № 1732. Кто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296. Я свою свиту сховав. Чорте, чорте! верни моє, візьми своє. Ном. № 273. як не свій хо́дить. Самъ не свой. Ном. № 2282. я прибіг не своїми. Я бѣжалъ безъ памяти. Г. Барв. 207.
Стада, -ди, ж. = стадо. Ой в полі, в полі.... вороная стада, між таєю стадой сив конь маленькій. Грин. III. 44.
Унуритися, -рюся, -ришся, гл. Повѣсить, опустить голову. Унурився та й пішов. Н. Вол. у.
Харність, -ности, ж. Чистота, опрятность. Желех.
Шпацірувати, -ру́ю, -єш, гл. Прогуливаться. Котл.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІДГРІБАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.