Вертун, -на, м. Названіе хитраго вола.
Вівтарь, -ря, м. Олтарь. Боятися попа та в вівтарь не йти. Коли вівтару служиш, з вівтаря й живися. Ум. вівтарик.
Відгулень, -льня, м. Домашняя лошадь, отбившаяся въ табунъ дикихъ лошадей.
Мугиря́ка, -ки, м. Ув. отъ муги́рь.
Пиндючити, -чу, -чиш, гл. Надувать; выпячивать. Ми попіласті всі, а він один між нас своє пиндючить пір'я біле. (Пані) пиндючили якіїсь бочки, мостили в пазусі платочки.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Ригачка, -ки, ж. Рвота.
Руїнний, -а, -е. Разрушительный. Впинили від лютої руїнної роботи. Кохається в руїнних ідеалах.
Сторч нар.
1) Внизъ головою, вверхъ ногами. Сторч головою — догори ногами.
2) Перпендикулярно, стоймя, отвѣсно. І зачало човни бурхати, то сторч, то на бік колихати.
3) — дивитися, зирнути, поглядати. Смотрѣть, взглянуть, посматривать изподлобья, сурово, недружелюбно. Старий насупить брови, зирне на його сторч та й каже: нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Сторч на море поглядає.
Струк, -ка, м.
1) Струкъ. Бобові струки.
2) Початокъ у кукурузы. Ум. стручо́к, стручечок.
