Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Горе́цвіт, -ту, м. Раст. Helleborus niger L.
Друба́к, -ка, м. = гробак.
Кількадесять числ. Нѣсколько десятковъ.
Незлюбити, -блю́, -биш, гл. Невзлюбить.
Під'язичниця, -ці, ж. Родъ дѣтской болѣзни.
Позаморювати, -рюю, -єш, гл. Заморить (многихъ).
Сратво, -ва, сраття, -тя, с. Процесъ испражненія.
Сухорлявець, -вця, м. Сухощавый человѣкъ.
Черепушечка, -ки, ж. Ум. отъ черепушка.
