Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дуб'Ячо́к, -чка́, м. Ум. отъ дуб'як.
За́порток, -тка, м. = запороток. Употребляется какъ бранное слово въ приложеніи къ дѣтямъ и въ смыслѣ заморышъ. Мир. ХРВ. 26.
Литви́нчики, -ків, м. мн. Раст. Silent. Arineria. ЗЮЗО. І. 136.
Лугарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Быть лугарем. Чи він в лузі лугарює, чи він чумакує? Щог. В. 25.
Нестеменно нар. Точь-въ-точь. Окунів небіж та й Окунів, — нестеменно Окунів. Мир. ХРВ. 16.
Повичісувати, -сую, -єш, гл. Вычесать (многихъ). Дітям голови позмивала, повичісувала. Богод. у. Головки помиті і повичісувані. Чуб. II. 405.
Повіяти, -вію, -єш, гл. Повѣять. Ой повій, вітроньку, з гори в долиноньку. Чуб. V. 134. Повій, вітре холодненький, з глибокого яру. Мет. 84.
Поперед I нар. 1) Впереди. Поперед себе вражих ляхів облавою пруть. Н. п. Поперед війська да січуть рубають. АД. І. 25. 2) Сперва. Поперед ти йди, а тоді я. 3) Прежде. Поперед усього. Поперед батька не лізь у пекло.
Сокотити, -чу́, -ти́ш, гл. Беречь, стеречь. Шух. І. 184. Зелене вино славно зацвіло; сокотила вино гречная панна. Гол. IV. 535.
Шкарб, -бу, м. = скарб. У Петренковому лісі єсть погріб, тільки завалився, — там шкарб похований. Грин. І. 62.