Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Галаснути, -сну, -неш, гл. Крикнуть.
Дува́н, -на, м. Дѣлежъ, раздѣлъ. Ум. дуванець.
Жерди́на, -ни, ж. = жердка. Ум. жердинка.
Історія, -рії, ж. Исторія.
Клебанина, -ни, ж. = клебаня. Ум. клебани́нка. Загубив я клебанинку та й дарабчик свічки.
Ланцюговий, -а, -е. Цѣпной.
Орнаута, -ти, ж. = арнаутка. Озимини по півтори, а орнаути копу, — треба її змолотити та доброму хлопу.
Слізонька, слізочка, -ки, ж. Ум. отъ сліза, сльоза.
Смердюха, -хи, ж. Вонючій предметъ.