Запізнава́тися, -наю́ся, є́шся, сов. в. запізна́тися, -на́юся, -єшся, гл. = зазнаватися, зазнатися. 1) 3 козацьтвом нашим добре запізнавсь. 2) Хоть з котрою ся запізнаю, взаємности не дознаю.
Мерцвя́, -вяти, с. Мертвецъ. Встрѣчено только у Гребинки въ переводѣ Пушкинской Полтавы: І дівка блиснула в подушки зовсім, мовляють, як мерцвя.
Мо́лоди и молоді, -дів, мн. Небольшіе облачка на небѣ. Молоди встають, а Бог дощу має. Молоді високо ходять. (Признакъ хорошей погоды).
Московщеня́, -ня́ти, с. = москаленя. Титарівна-Немирівна гаптує хустину та колише московщеня, малую дитину.
Повсть, -ті и -ти, ж. Войлокъ. Мали собі од вітру і хуртуни халабуди, окутані повстьми. повсті бити. Дѣлать войлокъ.
Поприкипати, -па́ю, -єш, гл. То-же, что и прикипіти, но во множествѣ. Ми так і поприкипали на місті.
Порозмножуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Размножиться (во множествѣ).
Прання, -ня́, с. Мытье, стирка бѣлья.
Узімі, взімку, нар. Зимой. Хто еліті гайнує, той взімі голодує.
Уклякати, -каю, -єш, сов. в. уклякнути, -ну, -неш, гл. 1) Опускаться, опуститься внизъ. Цюкни сокирою по гільці, щоб вона уклякнула, а не зрубуй. 2) Становиться, стать на колѣни. Баба перед образами вклякнула, стала Бога просити, щоб Бог дав їм звітки дитину. В той час увірю, як нам прикажуть вклякнути при столі, та й рученьки зв'яжуть. 3) Присѣдать, присѣсть на корточки. Скакав, та не вклякнув. 4) Коченѣть, окоченѣть, отъ холода. Будуть морозяні зіми, то се дерево швидко вклякне. 5) Только сов. в. Замолчать, смолкнуть. Непремінний кричав на людей: я вам се та те, я на вас військо наведу! А люде: «Які ж ми бунтовники? ми ж усе платимо як слід і слухаємо.» Так він і вклякнув, наче води в рот набрав.