Дра́ли, -лів, м. мн. Шутливо: заячьи ноги.
Заяри́нитися, -нюся, -нишся, гл. Въ загадкѣ: Звечора заяринилось, а к світові засандричилось. (Діжа з кістом).
Знахід, -ходу, м. Нахожденіе; находка.
Огледіти, -джу, -диш, гл. = оглядіти. Вийди, матенько, огледи, що тобі бояре привезли.
Прогуляння, -ня, с. Прогулка. Поїдемо, Домно, а в чистеє поле, в чистеє поле да й на прогуляння. Ой пустіть коня на прогуляння.
Пуцка, -ки, ж. Membrum virile.
Пушок, -шку, м. Ум. отъ пух.
Сіножатка, -ки, ж. = сіножать. Куплю тобі хатку, іще й сіножатку.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
Хур-хур, меж., выражающее шумъ отъ крыльевъ. Летів горобець через хлівець, та все вгору хур-хур!
