Вержет, -ту, м. = левержет. Накрутять оце вержет, аж стирчить, мов у квока чубик.
Жити́на, -ни, ж. 1) Ржаной стебель. Бач, житина як добра очеретина. 2) Ржаное зерно. В'язь на огірках завбільшки з житину. Запорошив око житиною.
Звіно́к, -нка́, м. 1) — ри́би. Поперекъ отрѣзанный кусокъ рыбы. Ой поставив козак Нечай та сторожу в місті, а сам пішов до кумоньки звінок риби їсти. 2) Раст. Rhinauthus crista galli. Cм. звонець.
Каювати, -каю́ю, ю́єш, гл. Рубить въ деревѣ замки для связи.
Отруби, -бів, мн. — пилині. Опилки.
Побіденний, -а, -е. Горемычный. А тобі мене жаль, як побіденного, нещасливого.
Спритний, -а, -е. Понятливый, смѣтливый, ловкій, проворный. Суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, зараз його на світ виведе. Ти то спритний, як Матвій до куропатв.
Теліпання, -ня, с. Болтаніе, качаніе.
Удачий, -а, -е. = удатний. Ледача невістка, ледача та і до роботи не вдача.
Хмизина, -ни, ж. Одинъ прутъ изъ хмизу, а иногда тоже, что и хмиз. «Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом». — А я ж тую хмизину одкину, таки тебе дівчину покину. Ум. хмизи́нка.