Звід, зво́ду, м. 1) Уничтоженіе, разореніе. Так їм на звід пішлось; не один пан у нас звівся; поживе оце, поживе, та й спустує, бур'яном поросте й двір. 2) Обманъ. Чи її щиро любиш? Бо як єї держиш у зводі, долю її загубиш. 3) Очень (въ колодезѣ). Ой у полі криниченька на чотирі зводи. 4) Родъ ловушки съ пружиной для ловли лисиць, волковъ и пр.
Знатниця, -ці, ж. Знахарка, колдунья. Занедужала Пилипиха. Покликали ми до неї усіх знатниць і лікарок.
Надку́шувати, -шую, -єш, сов. в. надкуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Надкушивать, надкусить.
Опасувати, -сую, -єш, сов. в. опаса́ти, -са́ю, -єш, гл. Опоясывать, опоясать.
Остяк, -ка, м. = остюк. Вівсянії половиці та й не хоче їсти, а яшна з остяками буде в язик лізти.
Придріпанець, -нця, м. Пришедшій во время слякоти.
Пробужатися, -жаюся, -єшся, гл. = пробуджуватися. Він на. завтра устає, пробужається.
Сіроманець, -нця, м. Эпитетъ волка: сѣрый. Вовки-сіроманці набігали, тіло козацьке реали.
Хвазан, -на, м. пт. фазанъ. Як, каже, устрелиш мені птицю-хвазана, то тоді й дочку мою бери за себе.
Цвітний, -а, -е. 1) Цвѣтной. Давній пан польський носив цвітні чоботи-сап'янці. 2) = вербний. Цвітна неділя.