Гемон, -на, м. Демонъ. — Употребляется какъ бранное слово. Ув. гемоняка.
Го́нор, -ру, м. Самолюбіе, гоноръ. Шляхтич за гонор уха рішився. 2) Честь, почеть. Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема. Доп'явшись до високих титулів та великих гонорів.
Зарму́ток, -тку, м. = смуток.
Лі́теплечко, -ка, с. Ум. отъ літепло.
Непутити, -чу, -тиш, гл.
1) Мѣшать, быть помѣхой, стоять на дорогѣ, сбивать съ пути, съ толку. Любов... і мозок непутить, і кров. Не мені непутить отой Улас головатий, а то б не взяли сина у москалі. Воно б можна до паламарки теє — нема що! але ж батько непутить, а сина чортма.
2) Портить, развращать. Багато нашого брата горілка непутить.
3) Съ отрицаніемъ безлично. не непутить. Не мѣшаетъ. Хоч би й десятку дали, то воно не непутило б.
Покошлатіти, -тію, -єш, гл. Взъерошиться, сдѣлаться взъерошеннымъ. Покошлатіли мої ягнята.
Постелити, -ся. Cм. постеляти, -ся.
Рішити, -ся. Cм. рішати, -ся.
Скікнути, -кну, -неш, гл. Скакнуть. Комарь з дуба впаде, то скікне:
Увічливо нар. Вѣжливо, привѣтливо, любезно, предупредительно.