Горла́тий, -а, -е. 1) Крикливый, горластый. Цитьте, цитьте, горлатії ворони. Мовчи бо, жутко, не будь така горлата. 2) О ружьѣ, горшкѣ и пр.: имѣющій широкое отверстіе, широкогорлый. Покрепились, підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбану. 3) О мережк'ѣ: съ большими отверстіями. 4) Горла́та я́ма = Горлаха. Складав зерно.... в горлаті ями.
Дуда́рик, -ка, м. Ум. отъ дударь.
Зваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = звалити.
Охлябти, -ну, -неш, гл. Ослабѣть (о связи частей въ чемъ либо) В возі охлябло все.
Пійнятися, -ймуся, -мешся, гл. = понятися. А з п'яницею жити не піймуся, хиба піду утоплюся.
Проблукати, -ка́ю, -єш, гл. Проблуждать. Лежатиме цілісінький день у городі, наче недужий, або проблукає по степу.
Сперечатися, -ча́юся, -єшся, гл. Спорить. Та се було тоді, як ми з ним сперечалися за землю. Стара Тихониха трохи сперечалась, а батько згодився.
Ступакувати, -ку́ю, -єш, гл. Итти шагомъ (о лошади).
Хворостина, -ни, ж. Хворостина. Не мила та хворостина, що по очах била. Ум. хворостинка.
Чіпець, -пця, м. 1) = чепець 1. Русую кісоньку під чіпець. Сидить дівка в темниці, шиє чіпець без ниці. 2) = чепчик 3. В чіпці уродився, а на посторонку згине. 3) = чепець 4.
