Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Вигодитися, -диться, гл. безл. = ви́годинитися. Як би Бог дав, щоб вигодилось, то можна б і сіно скласти в копиці.
Гре́к, -ка, м. Грекъ.
Жданки, -ків, м. мн. Ожиданіе. Чи таки ви сами не бачите, що мені не до жданків, не до обітниць. жда́нки розгуби́ти, поїсти. Не дождаться. Ждали, ждали, та й жданки розгубили.... поїли.
Злида́рити, -рю, -риш, гл. Выпрашивать, попрошайничать.
Золотомушка, -ки, ж. пт. Королекъ, Regulus.
Прагнути, -ну, -неш, гл. Жаждать, желать сильно. Всі покою щиро прагнуть. Хто много має, той прагне більше. Я зроду не жадав багатства, а тепер прагну всіх роскошів для тебе, тобі на втіху.
Славен, -вна, -не = славний.
Спечно нар. Жарко, душно (на дворѣ).
Торчок, -чка, м. Раст. Helvella esculenta Pers.